Перше Святе Письмо українською

(Скорочено)

2003-го відзначали століття першого повного видання Святого Письма українською мовою в перекладі Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Нечуя-Левицького. Нещодавно цю пам’ятку перевидали завдяки зусиллям професора Інституту фізики Національної академії наук України Василя Шендеровського.

Наші великі просвітителі розуміли: щоб створити українську літературну мову, потрібно видати нею Святе Письмо — найпоширенішу книгу. Пантелеймон Куліш поставив собі за мету дати людям Книгу Книг рідним словом, адже кожен народ має молитися своєю мовою. Куліш віддав цій праці п’ятдесят років. Перший переклад представники Синоду забракували, бо його зроблено без використання першоджерела, на основі публікацій іншими мовами. Кулішеві довелося шукати теолога, котрий володів староєврейською. Тоді й познайомився з Іваном Пулюєм. До речі, батьки хотіли, аби Іван став священиком, та син пішов науковим шляхом, за що родичі зреклися його. Аби реабілітуватися, Пулюй видав “Молитовник” українською, та прощення все одно не заслужив. Однак він використав набуті знання для перекладу Святого Письма, присвятивши цьому двадцять п’ять років життя.

Працювали подвижники у Відні, а коли Куліш редагував Книгу Книг удома на Чернігівщині, його маєток згорів разом з оригіналом, і митець відновлював текст по пам’яті, а Нечуй-Левицький (уже по смерті Пантелеймона Олександровича) закінчував “відшліфування”.

Загалом, Святе Письмо перекладено 133 мовами. Кулішева Біблія — перший канонічний переспів українською і, за свідченнями вчених, один з найкращих серед слов’янських. Хоча книгу написано так званою “кулішівкою”, вона демонструє все багатство нашої мови, навіть єврейські імена звучать на український манер, приміром, Марко, Яків, Петро, Наум, Архип. За словами Павла Загребельного, ця пам’ятка відкрила для нього фантастичне й вражаюче багатство рідного слова. Прочитавши її, письменник дійшов висновку, що не українці створили свою мову, а вона українців.

Біблія 1903 року — не єдиний канонічний український переклад. Другий здійснено Іваном Огієнком (митрополит Іларіон) у 1962 році, ще один виконано Хоменком у Римі роком пізніше. Наразі, в бібліотеці Українського Біблійного товариства більшість теологічної літератури російською мовою, а про працю Куліша, за словами Шендеровського, там до певного часу навіть не відали. На жаль, україномовні Святі Книги мали невеликі наклади. Можливо, відзначити сторіччя великої події в українській культурі доречніше було б перевиданням Кулішевої Біблії. До слова, Київський міський голова Олександр Омельченко підписав відповідне розпорядження. Планують також поставити пам’ятник Пантелеймонові Кулішу й Івану Пулюю. Його макет уже існує, але поки що не визначилися з місцем.

Анна ПОЛЕГЕНЬКО,
“Хрещатик”
http://www.golosiyiv.kiev.ua