Шляхи до Бога

Привіт, звати мене Ірина, мені 18 літ. Хочу розповісти вам про свої шляхи до Бога. Росла я у побожній родині військового льотчика. Батьки виховували мене у християнському дусі, вчили молитись, з раннього дитинства водили до церкви. Коли наша сім'я жила у Москві, я з радістю відвідувала недільну школу і з захопленням слухала біблійні оповіді, що їх нам читав отець Михайло. Але через певні обставини поступово почала віддалятись від церкви і перестала молитися. Хоча в Бога вірила завжди…

Згодом наша сім'я переїхала до Львова. Змінилося оточення і я знову відчула потребу у спілкуванні з Богом. Переді мною постала проблема, як розібратись у тому розмаїтті релігійних конфесій, що співіснують сьогодні на Галичині, як зайти ту єдину соборну апостольську Церкву. Допоміг отець Степан зі села Старява що на Мостищині. Це він скерував мене до Свято-Георгієвського храму у Львові. Уперше я туди прийшла власне на Паску. Мене дуже вразив хоровий спів і я щиро помолилася. Саме під час великоднього богослужіння у мою душу знову повернувся мир та спокій.

Почала частіше ходити до церкви. Якось, побачивши на стенді церковних оголошень повідомлення про прощу до Києва, вирішила поїхати з мамою. Поїздку організовувало Молодіжне Братство імені Почаївської ікони Божої Матері. Ця сповнена пригод мандрівка мені так сподобалась, що з Києва я поверталась уже наполовину членом цього гурту молодих людей.

А далі було відчайдушне нічне сходження на Високий Замок, захоплюючий похід у підземелля костелу св. Петра, що належить ордену Єзуїтів, де пережила жахливу мить зустрічі з привидом (щиро кажучи, я впевнена, що це так над нами пожартував один з працівників музею етнографії, що розташований навпроти костелу), трохи складні для мене в емоційному плані відвідування психіатричної лікарні, цікаві ігри та розваги з малечою з дитячих будинків…

Ви знаєте, я себе відчула щасливою людиною. У мене є батьки, яких я дуже люблю та шаную, а тепер ще з'явилось багато нових друзів, з якими мене єднає віра у Бога. За це все я вдячна Богові. Я вдячна Богові за те, що Він знову поставив мене на вірний шлях.

Ірина Харечко,
м.Львів