Президету України
Кучмі Л.Д.
Прем'єр-міністру України
Януковичу В.Ф.
Голові Верховної Ради України
Литвину В.М.

ШАНОВНІ ДОБРОДІЇ!

Відповідно до Закону України № 1003-ХІУ від 16.07.1999 року (далі — Закон), що вніс зміни в Закон України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших, обов'язкових, платежів", була запроваджена альтернативна форма обліку громадян України - платників податків та інших обов'язкових платежів, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів. Такі особи повідомляють про це відповідні державні органи, і стосовно них зберігаються раніше установлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

За дорученням КМ України Державна Податкова Адміністрація України (далі - ДПА) як адміністратор зазначеного реєстру повинна була розробити механізм реалізації Закону, але до цього часу він не розроблений.

Громадяни України, які через свої релігійні переконання вирішили відмовитися від прийняття ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків і тому звертаються у відповідні податкові органи з заявою про відмову від ідентифікаційного номера, одержують не відмітку в паспорті, як це передбачено Законом, а письмову відповідь, яка, незалежно від змісту, означає відмову в реалізації законного права віруючих.

Спектр аргументів податкових органів, на підставі яких вони відмовляють віруючим у реалізації їхнього законного права відмовитися від прийняття ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків, досить широкий: від "відсутності механізму реалізації Закону" до звинувачень у "незаконних привілеях" і в "ухиленні від обов'язків".

Ми, віруючі канонічної Української Православної Церкви, вважаємо подібну поведінку ДПА України неприпустимою, тому що ДПА України, переслідуючи вузьковідомчі інтереси, трактує і використовує положення законодавства України формально, не бажаючи визнавати факти, у тому числі неодноразово доведені в суді.

    Зокрема:

По-перше, ДПА України є адміністратором Державного реєстру фізичних осіб, тому те, що дотепер нею не розроблений механізм реалізації Закону не є підставою відмовлення в реалізації законного права громадян України, а порушенням ДПА чинного законодавства України.

По-друге, Закон прийнятий з метою запровадження альтернативної форми обліку

громадян України - платників податків, тому є абсолютно необґрунтованим трактувати Закон як підставу, яка надає певні привілеї окремим категоріям громадян у залежності від їх ставлення до релігії, що суперечить ст. 24 та 35 Конституції України.

По-третє, у статті 4 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" сказано, що в офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується; однак це не суперечить Закону, тому що відмова від ідентифікаційного номера можлива не тільки за релігійними, але і за іншими переконаннями, а відмітка в паспорті повинна ставитися не про наявність релігійних переконань, а про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

По-четверте, у всіх випадках, пов'язаних з відмовою віруючих у реалізації їхнього законного права відмовитися від прийняття ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків, податкові органи України привласнюють повноваження судових органів України, у тому числі Конституційного Суду України, стверджуючи, що положення ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" протирічить Конституції та іншим законам України.

У 1999 році Кабінет Міністрів України доручив ДПА України розробити механізм застосування Закону від 16.07.99 р. № 1003. Протягом більше чотирьох років ДПА України навмисно не виконувала цього доручення, порушуючи права віруючих громадян. Хоча очевидно, що розробка механізму застосування Закону не являє собою ніякої складності. Так, громадянин України, що з релігійних чи інших переконань відмовився від ідентифікаційного номера, офіційно повідомляє про цьому відповідний державний орган. Відповідним державним органом є Державна податкова інспекція за місцем проживання, а письмова заява громадянина вважається офіційним повідомленням. Форми обліку таких платників, відповідно до Закону, залишаються раніше встановленими. Згідно Закону, у паспорті ставиться відмітка про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Відмітку в паспорті може ставити та ж посадова особа, що підписує довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Яким чином ставити відмітку в паспорті? У вигляді штампа чи від руки написану — не принципово. На якій сторінці? У паспорті громадянина України 7, 8 і 9 сторінки відведені для особливих відміток. Протягом багатьох років без будь-яких проблем ставляться відмітки про одержання закордонного паспорта, про військовий обов'язок, про одержання майнових сертифікатів, про використання права на приватизацію житла, про безкоштовне одержання у власність земельної ділянки та . інш.

Незважаючи на всю простоту механізму реалізації Закону України від 16.07.99 р. № 1003, ДПА України намагається переконати усіх у тому, що є якісь протиріччя між цим Законом і іншими законодавчими актами.

З вини Державної Податкової Адміністрації України особи, що відмовилися від прийняття довічного ідентифікаційного номера, не тільки не мають привілеїв, але навпаки, позбавлені своїх елементарних прав.

Без ідентифікаційного номера громадянин не може:

— здійснювати будь-як платежі через банк;

— зареєструватися підприємцем;

— одержувати грошову допомогу по безробіттю;

— працевлаштуватися;

— оформити свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

— оформити субсидії;

— вступити до вищого навчального закладу;

— одержати свідоцтво про одержання загальної середньої освіти;

— відкрити рахунок у банку та таке інше.

З відміткою у паспорті про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру громадяни змогли б на законній підставі виконувати свої обов'язки та користуватися своїми правами.

Звертаємо також Вашу увагу на те, що йдеться про альтернативну форму реалізації своїх прав та виконання обов'язків віруючими. Наприклад, наявність Закону України "Про альтернативну службу", який дає громадянам України можливість виконувати свій конституційний обов'язок, ніяким чином не порушує обороноспроможність держави. Таким чином, ми вважаємо, що альтернативна форма обліку громадян, які відмовилися від ідентифікаційного номеру, не дає їм ніяких привілеїв або переваг над тими громадянами, які мають такі номери, і це не спричинить ніякої шкоди економічному станові України.

Всі ми законно вважаємо, що для будь-якої цивілізованої держави основним надбанням і цінністю є людина. Тому оточуючі людину матеріальні цінності, технічні досягнення і законодавство повинні служити в першу чергу для блага людини. Для реалізації цього принципу саме і покликаний демократичний устрій нашої держави. У ст. 3  Конституції України говориться: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. ... Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов 'язком держави ".

Враховуючи вищевикладене, просимо Вас направити запит у Державну Податкову Адміністрацію України з вимогою дати офіційні пояснення, чому до цього часу не розроблений механізм реалізації Закону, а також почати інші дії, спрямовані на примусове виконання Закону ДПА України.

•   

Викликає у нас велике занепокоєння і те, що у даний час у Верховну Раду внесений проект

Податкового Кодексу України № 3266-1, а також законопроекти № 4306, № 1033, № 6235, які, у випадку їх прийняття в існуючій редакції, скасують усі позитивні моменти, що були досягнуті прийняттям Закону № 1003 від 16.07.1999 р. У них пропонується не скасувати систему присвоєння довічного ідентифікаційного номера як таку, а тільки замінити слова «ідентифікаційний номер» на слова «реєстраційний номер облікової справи», тобто форма присвоєння і використання цих номерів залишається колишньою, і в подальших фінансових і юридичних відносинах з державою людина буде змушена замість свого імені вказувати цей номер.

Давно не є секретом той факт, що головною причиною нав'язування пропонованих законопроектів є міжнародне зобов'язання України перед Радою Європи привести свій законодавчий і інформаційний простір у відповідність із загальноєвропейськими стандартами, а це, в свою чергу, повинно прискорити процес входження України в Євросоюз. Однак мало хто знає про те, що в різних країнах світу люди чинять опір введенню тотального електронного контролю, здійснюваного за допомогою довічного ідентифікаційного номера, і в цьому питанні в Європі немає єдиної думки. Комітет експертів Ради Європи з питання захисту даних у своїй доповіді свідчить, що ідентифікаційні номери є принизливими й образливими для особистої гідності, такими, що створюють загрозу для свободи людини. У зв'язку з цим у даний час у деяких державах відбувається процес обмеження використання цих номерів (Джерело: "Тhе іпtroduction  апd use of personal identification numbers: the data protection issues ".Strasbourg, Council of Europe, Publishing and Documentation Service, , ISВN 92-871-1935-Х). Навіть у таких розвинутих країнах, як Німеччина, Австрія, Ірландія, Португалія немає єдиних уніфікованих номерів. При цьому рівень життя в цих країнах високий і відсутність цих номерів не гальмує їхнього розвитку. У Німеччині, наприклад, спроби введення єдиного ідентифікатора зустріли опір з боку Бундестагу і Федерального Конституційного Суду. У Греції громадськість уже тривалий час стримує введення пластикових паспортів з електронним номером. Численні протести проти введення ідентифікаційних номерів постійно відбуваються в Росії, а зовсім недавно цей процес розгорнувся і в Японії (AsiaTimes.ru).

Незважаючи на те, що довічний ідентифікаційний номер, що присвоюється сьогодні, не є "печаткою антихриста", добровільне прийняття його є першим кроком до введення цієї "печатки". Адже суттєвим компонентом її буде саме цей ідентифікаційний номер, що має такі надзвичайні властивості: глобальність і незмінюваність. Після завершення загальної ідентифікації останній крок введення "печатки" — нанесення на тіло — технічних ускладнень не викликає і є лише справою часу.

Просимо шановного Леоніда Даниловича, як гаранта Конституції України, шановного Віктора Федоровича, забов’язати ДПА України розробити і запровадити механізм реалізації  Закону України № 1003-XIV від 16. 07.1999 року, щодо альтернативної  форми  обліку  громадян України – платників податків  та інших обов’язкових платежів, які через свої  релігійні чи інші переконання відмовляються від прийняття  ідентифікаційного номера.

Шановні народні депутати! На Вас з надією дивиться народ України. Обравши Вас, він довірив Вам свою долю, долю держави. Православні віруючі є невід'ємною частиною народу України, і вони сподіваються, що Ви зробите добру справу в інтересах свого народу, голосуючи проти законопроектів №№ 4306, 1033, 6532. Вважаємо також життєво необхідною справою і обов'язком нашої совісті вимагати внесення поправок у Податковий Кодекс України № 3266-1 (у статті 1036,16039,16040,16041), відповідно до Закону України від 16.07.99 № 1003, з метою скасування системи присвоєння довічних ідентифікаційних номерів у будь-якій формі.

З метою узгодження інтересів Держави і православних віруючих ми готові до співпраці з народними депутатами для доопрацювання проекту Податкового Кодексу України у частині, що стосується фізичних осіб — платників податків.

ПРОПОЗИЦІЇ

до проекту Податкового кодексу України

(законопроект № 3266-1, внесений Кабінетом Міністрів України)

1. У ст.1036. Права платників податків.

Пункт (1) доповнити підпунктом к) наступного змісту:

«к) у разі відмови від отримання ідентифікаційного номеру (реєстраційного номеру облікової справи) — сплачувати податки за паспортними даними паспортів-книжок із збереженням прізвища, ім'я та по батькові».

2. У ст. 16039. База даних про платників податків.

У пункті (2) вилучити у кінці абзацу слова: «інших юридичних та фізичних осіб».

Пункт (4) викласти у такій редакції:

«Структура, порядок формування та ведення єдиних банків даних про платників податків визначаються Законом України, який приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України».

3. У ст. 16040. Державний реєстр фізичних осіб — платників податків. У пункті (2) вилучити слова: «незалежно від віку».

Пункт (2) доповнити підпунктами а) і б) наступного змісту:

«а) у разі відмови від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру за релігійними або іншими переконаннями платники податків подають до відповідного органу державної податкової служби заяву-відмову від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру, яка водночас є підставою для реєстрації їх в Держреєстрі за паспортними даними паспортів-книжок із збереженням прізвища, ім'я та по батькові. Облікову картку фізичної особи — платника податків не заповнює; усі дані, необхідні для обліку платника податків, подаються у заяві-відмові.

б) за осіб, які ще не досягли 16-річного віку і не мають паспорта, заяви-відмови від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру подають їх батьки (опікуни або розпорядники майна), які будуть сплачувати за цих осіб податки або одержувати пільги та інші соціальні виплати; у цьому випадку реєстрація в Держреєстрі провадиться за паспортними даними (прізвища, ім'я та по батькові та інші) одного з батьків, опікуна або розпорядника майна. Облікова картка фізичної особи — платника податків на неповнолітнього не заповнюється; усі дані, необхідні для обліку платника податків, подаються у заяві-відмові».

Пункт (3) після слів «платника податків» доповнити словами в дужках:

«(або заяву-відмову від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру» та далі за текстом.

Пункт (4) після слів «платника податків» доповнити словами в дужках:

«(або в заяву-відмову від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру)» та далі за текстом.

Пункт (5) після крапки доповнити:

«В заяві-відмові від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру використовуються дані паспорта-книжки із збереженням прізвища, ім'я та по батькові».

Пункт (7) після слів «фізична особа» доповнити словами в дужках:

«(або платник податків, що подав заяву-відмову від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру» та далі за текстом.

Пункт (8) викласти в такій редакції:

«Фізична особа (або платник податків, що подав заяву-відмову від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру), несе відповідальність згідно із законодавством України за достовірність інформації, що вноситься до облікової картки фізичної особи — платника податків (або в заяву-відмову)».

Пункт (9) доповнити підпунктами а) і б) такого змісту:

«а) На підставі даних із заяви-відмови від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру центральний орган державної податкової служби України у місячний строк з дня подачі заяви-відмови формує облікову справу платника податків, що подав заяву-відмову, про що інформує орган державної податкової служби за місцем проживання платника податків або місцем одержання доходів чи місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

б) Облік платників податків, що подали заяву-відмову від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру, провадиться за паспортними даними (прізвища, ім'я, по батькові та інші) у особливому реєстрі. Номер облікової справи таких осіб не є довічним і не може бути використаний як ключ-доступ до постійно поповнюваної персональної інформації про особу. Такий номер повинен негайно виключатись з реєстру, як тільки особа втрачає обов'язки сплачувати податки».

Пункт (10) після крапки доповнити:

«Платнику податків, що подав заяву-відмову від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру, орган державної податкової служби у паспорті-книжці ставить свій штамп. Штамп містить відомості (найменування та адресу) про місцеву податкову службу та текст: "Має право здійснювати будь-які фінансові операції без ідентифікаційного (реєстраційного) номеру"».

Пункт (10) підпункт 1. викласти в такій редакції:

«1. Форма документів, порядок їх видачі та сфера використання, обсяг інформації про особу, а також порядок формування ідентифікаційного (реєстраційного). номеру облікової справи платника податків визначаються Законом України, що приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України».

Пункт (11) викласти в такій редакції:

«(11) У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданій обліковій картці (або в заяві-відмові) фізичній особі (або платнику податків, що подав заяву-відмову від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру) може бути відмовлено у реєстрації або продовжено строк реєстрації».

Пункт (13) після крапки доповнити:

«Винятком є оформлення вказаних документів платниками податків, що подали заяву-відмову від отримання ідентифікаційного (реєстраційного) номеру. У цьому випадку усі операції, передбачені пунктом (12) цієї статті, здійснюються за паспортними даними паспорта-книжки при наявності в ньому штампу органу державної податкової служби України, вказаного у пункті (10) цієї статті».

Примітка:

У резервних статтях врахувати права платників податків, які за релігійними або іншими переконаннями мають альтернативну форму обліку.

З глибокою повагою —

Зиновій Леус,
Львівське братство свв. апп. Петра і Павла