Благословенною між жінками називаємо Божу Матір, хоч серце Її пробив меч болю, — благословенною, бо через це терпіння вона стала співучасницею в спасінні людства,—бо ім’я Її Сина благословенне на землі і в небі, всі уста вимовляють його з вірою і надією, а сили злого падають перед ним ниць. Поруч із Божою всемогутністю, солодка сила материнської любові притягає серця до Тої, яку називаємо Потішителькою терплячих, Неустанною поміччю вірних, Лікаркою хворих і Прибіжищем грішників.
Не кожній матері дано насолоджуватися плодом своєї материнської посвяти; не кожна мати, яка шукає свого загубленого сина, як шукала Свого Марія з Йосифом, знаходить його на дорогах Божих.
Коли похилена над колискою немовляти, мріє про щастя і славу для нього, не передбачає спокус і нещасть, які чатуватимуть на нього на дорогах життя. Приходить хвилина, коли дитина покидає материнські обійми і йде в світ набувати досвіду і змагатись з долею, яка часто жорстоко з нею обходиться. 3 цих змагань більшість повертається зламаними, закрквавленими, з затруєною вірою в життя і забутою молитвою дитинства, тоді завдання матері стає найважчим.
Якщо все її життя було прикладом доброти і посвяти, якщо правила, яких вчила дитину, були основою її вчинків, якщо любов її була не лише ніжністю, але й мужністю,—віра переконанням і вчинками, така мати, інколи навіть згадка про неї, овіяна ореолом чистоти і бездоганності, завжди буде дороговказом по бездоріжжі, для того хто заблудився,—смолоскипом обов’язку, що завжди ясно світить, хоча всі світла земні погаснуть,— схоронищем, в якому втомлений і обдертий з усього блудний син завжди знайде милосердні обійми і тепло домашнього вогнища.
Зерно доброго посіву не пропадає ніколи, хоч не раз довго лежить у глибині землі. Господь додає йому свої сили, щоб у вічності, до якої прямує кожна душа, зацвіло буйним, хоч і пізним цвітом. Бо сили Божі діють у всесвіті безустанку, а Божа праця, хоч і непомітна, доконується в кожній душі. Тож, коли від безсилля опускаються руки, а серце кривавить на вид душ, які гинуть, опутані розпоясаними пекельними силами, коли нізвідки не видно порятунку, не годиться тратити надії, тому що Божа обітниця запевняє: тому, хто просить, що одержить, тому, хто стукає до брами милосердя -буде відчинено.
Тож, коли слово не потрапляє до серця, коли біль розтоптаний, а любов поглумлена, треба за прикладом святих мало говорити, дуже любити і неустанно молитися. Така молитва—це бажання добра, яке постійно стоїть на сторожі загубленої душі; це кривава рана материнського серця, завжди обнажена перед лицем Господнім, це лампада болю, що горить вдень і вночі перед престолом Господнім, це ангельське крило милосердя, яке заслонює собою злочинця перед справедливістю, це лоно, яке приймає на себе удари, щоб тільки відвернути їх від дорогої голови, це вічна просьба словами Христа: "прости, бо не розуміють, що роблять".
Така молитва не може бути марною. Христос. який любив свою Матір і воскресив сина вдови в Наїн, який милосердився над всякою людською нуждою,— не може бути глухим на таку просьбу, а материнську любов, що є посвятою, а інколи і мучеництвом за життя, напевно нагородить вінцем слави.
Всемилостива Мати, навчи нас любити наших дітей по-Божому, так як Ти любила свого Сина, не для потіхи і власної слави, а для великої Божої цілі, до якої був призначений і для якої Ти посвятила всі свої материнські радощі. Пильнуй невинності дітей наших, коли підуть у світ, щоб виконати своє призначення, охорони їх від спокус і злої пригоди на душі і тілі, від сумнівів і упадку, від втрати віри, фальшивої приязні і злих дорадників. Пошли їм справжніх друзів, людську привітність, мудрість, покору, мужність у поборюванні перешкод і допомагай у кожній потребі. Стережи чисті серця від згіршення і нерозважних поривів молодості. Материнським серцям дай силу для любові, яка посвячується, і допоможи їм, коли кривавитимуть від невдячності чи тривоги. Візьми в свої руки спасіння наших дітей, щоб ми ні одного не стратили з тих, яких нам Господь дав.
Зміст розділу | || Обговорити на форумі|| | На головну |