Перші кроки
ОБЛАЧЕННЯ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ (продовження)
|
Перші кроки ОБЛАЧЕННЯ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ (продовження)
|
|
Господь передав Царство Своє, тобто Церкву, Апостолам, щоб хрестили, вчили бути вірними, берегли істинну віру; Апостоли - єпископи, які розділяють Апостольську справу зі священиками, всі вони творять дім Божий вченням, таїнствами, священнодійствами, управлянням Церкви, пастви. Без пастирів не має Церкви, так як через них Царство Боже передається із віку у вік. Свят. Феофан Затворник Продовжуючи тему попереднього номера про богослужбове облачення духовенства, слід звернути увагу на відмінність архієрейського та священицького одягу. Архієрейське облачення включає в себе весь богослужбовий одяг священика (підризник, єпитрахіль, пояс, поручі) тільки риза у нього замінюється саккосом, набедреник палицею. Окрім цього, єпископ вдягає омофор і митру. Саккос - верхній священний одяг єпископа. Християнські єпископи стали носити його лише після ІV ст. (до того вони носили фелоні (ризи)), саккос - царський одяг. Він схожий на скорочений знизу і на рукавах дияконський стихар, так, що з-під саккоса у єпископа видно підризник і єпитрахіль. Духовний зміст саккоса означає те ж, що і фелонь (риза) священика, яка знаменує собою багряницю Спасителя. Палиця - це ромбовидний плат, який носиться зверху саккоса на правому боці підвішений за один кут. Палиця є необхідною складовою одягу архієрея. Ромбовидна форма палиці символізує Чотириєвангеліє. Зовнішньо вона уподібнюється гострому мечу, символу влади і обов’язку архієрея впливати на людей Словом Божим. Палиця, як і набедреник, означає духовний меч, Слово Боже, яким духовні особи повинні бути озброєні для боротьби з невір’ям. Слід зазначити, що палиця є церковною нагородою протоієреїв, носиться на правому боці, а набедреник в такому випадку - на лівому. Омофор – (з грецької - наплічник) довгий, широкий і стрічкоподібний плат, прикрашений хрестами. Його одягають архієреї на плечі поверх саккоса, обвиваючи шию, один кінець спадає на груди, а інший - на плечі. Він схожий на дияконський орар, але ширший. Омофор може і повинен одягати на службу лише єпископ. Без омофору єпископ, як священик без єпитрахілі, не може здійснювати жодного богослужіння. Омофор уподібнює архієрея Христу в турботі про спасіння людей (образ Пастиря, який несе на своїх плечах додому загублену вівцю) і означає особливу повноту Божої благодаті, яка дається єпископу. Архієрейський омофор буває великий і малий. Великий омофор одягається з початку Літургії до читання Апостола. При читанні Євангелії архієрей стоїть зовсім без омофору до закінчення читання. Після цього одягають малий омофор, подібно до великого, але значно коротший. Малий омофор вдягають на плечі довкола шиї єпископа і обома кінцями спускають на груди, що нагадує старовинну єпитрахіль у вигляді ораря, обнесену довкола шиї священика і опущену вниз обома кінцями. Це вказувало, що він є служителем Господа Іісуса Христа. В повному облаченні єпископ одягнений у все ієрейське одіяння, у тому числі і єпитрахіль, яка знаходиться під сакосом (верхній одяг), а на саккосі зверху омофор, як знак вищої порівняно благодаті єпископа. В малому омофорі єпископ продовжує священнодійство Літургії. На великому вході малий омофор знімають, і єпископ зустрічає в Царських вратах святі Дари як Самого Христа, грядущого на вільну страсть. В малому омофорі єпископ просить зійти Святого Духа для перетворення хліба і вина в Тіло і Кров Христові. Коли Таїнство здійснюється і на Престолі присутній Сам Христос у Дарах, омофор знову знімають з єпископа. Потім на возглас диякона „Вонмем” малий омофор знову одягають аж до кінця Літургії. Під час святкових процесій і церемоній єпископ входить в храм в архієрейській мантії, після чого вона знімається, так як архієрей облачається у богослужбовий одяг. Архієрейська мантія вдягається зверху ряси, як і у монахів. По покрою вона подібна до мантії монахів, але більше просторіша і довша. Архієрейська мантія, зазвичай, фіолетового кольору (у митрополитів - голубого кольору). З двох сторін розрізу спереду мантії зверху і внизу нашиваються чотирикутні плати з обрамленням по краях з зображенням хрестів чи з іконами всередині верхніх прямокутників. Ці нашиті плати називаються скрижалями і означають Старий і Новий Заповіт, якими єпископ повинен керуватися у своїх діях. Благодать єпископа символічно зображують на мантії стрічечками – довгі подвійні полоси, перетинаючись в три ряди. Ці полоси означають благодать вчення єпископів, яке завжди походить зі Старого і Нового Завіту. Три ряди знаменують також особливу благодать Пресвятої Трійці, ніби покриваючи зі всіх сторін єпископа. На грудях, поверх саккоса, крім хреста, у єпископа є панагія, що означає Всесвята. Це невеличка ікона Спасителя чи Божої Матері, як правило в ювелірному оздобленні. На голову єпископ одягає митру. Це сферичний головний убор, прикрашений вишивкою, бархатом, бісером, камінням і невеличким іконами. Митра символізує собою терновий вінець, який був покладений на голову страждаючого Спасителя, а також це є символ золотих вінців, якими будуть вінчатися праведники у Царстві Небесному. Митру мають також архімандрити і заслужені протоієреї. Єпископи, архімандрити, ігумени монастирів мають жезл як знак вищої пастирської влади. Під час Богослужінь під ноги єпископу стеляться орлеці. Невеликі круглі килимки із зображенням орла. Орлеці означають, що єпископ повинен, подібно орлові, підноситися від земного до небесного. Домашній одяг єпископа, священика і диякона складається з підрясника та ряси. Поверх ряси на грудях єпископ носить хрест і панагію, або лише панагію, а священик – хрест. Матеріали друкуються |