Саме таку тугу за теплом і добротою ми відчуваємо вже в нашому більш зрілому віці, коли стикаємося з сучасним дитячим світом “телепузиків” і “покеманії”. На жаль, ця туга може вже не торкнеться сердець наших дітей Дитяча жорстокість для нас, байдужих, стає нормальним повсякденним явищем, що набирає дедалі більш розбещених форм. А оскільки сучасні ЗМІ влаштували соцзмагання: хто сильніше налякає наших людей, то практично у будь-якій бульварній газеті можна прочитати, що зробили від нудьги або у пошуках розваг підлітки зі своїм товаришем, або з якимось психічно хворим на вулиці. Після такого чтива безглуздо дивитися фільми жахів – вони здаватимуться невинною казкою, зовсім не торкаючи нервової системи, коли в рідній країні, в реальному житті відбувається таке... Діти, об’єднані в злочиннних угрупуваннях, не завжди є вихідцями збіднілих соціальних низів. Це, можуть бути чада з цілком успішних в фінансовому відношенні родин. Зазвичай їх вихід в романтику бандитського життя спричинений тиском сучасної “правди життя”, в котрій кров ллється потоками і світ постійно від когось потрібно рятувати, звичайно, що далеко не завжди при цьому здійснюють замах на чуже життя. Буває, що і на власне. Пишуть, про те, що діти, які не живуть, а виживають в сім’ях, де роками не платять зарплату, інколи покінчують з собою від голоду. Але особисто мені доводилось читати і слухати в ЗМІ про суїциди заможних дітей. Очевидно, що дітям такої категорії не бракує іграшок, відеокасет, дисків з комп’ютерними іграми. Але іграшки і кіно можуть бути досить різними. Батьки таких дітей не забувають, що потрібно бути “як усі”. В результаті їх чада не можуть назвати звичайних тваринок на картинках дитячої кімнати, але з пелюшок знають кіборга, шредера і біороботів, черепашок-ніндзя. “Дістали нас вже цим моралізаторством”, – дратуються юні скептики, – купили “родаки” іграшкового робота – і неодмінно, одразу, в петлю лізти.” Хотілося б погодитись, що це боротьба Церкви з вітряними млинами, але факти встановлені психоаналітиками - вперта річ. Останні ж, як вітчизняні так і зарубіжні, вважають, що поява таких агресивних молодіжних течій, як скінхеди (скіни), безпосередньо пов’язані з масовим впливом на дітей і підлітків агресивної патологічної інформації, яку вони отримують через телебачення і комп’ютери. Правда, деякі діти не тільки не доживають до того часу, коли можуть спустити пар в компанії бритоголових нацистів, де все починається “пивним путчем”, а закінчується умиротворенням на кладовищі. Інколи, все починається з такого невинного відчуття, як уява. Наприклад, в православній періодиці не раз наводився приклад одного міського хлопчика, що потрапив під вплив ефектного мульт-серіалу про ведмедів-гамі, котрі могли здійснювати величезні стрибки через дерева і будинки. На початку хлопчик бігав по квартирі: “Я ведмедик-гаммі! Я ведмедик-гаммі !!!” – а потім, будучи з приятелем на даху 16 – поверхового будинку, уявив, що він може, як його улюблені ведмеді, перестрибнути на сусідній дах. Почуття реальності в цю мить остаточно покинуло його, що призвело до трагедії. Звичайно, за такою логікою слід було б заборонити і Карлсона, але ось у чому секрет - наш старий мультфільм не збуджує дитячу психіку настільки, щоб дитина, майже впадаючи в транс, схопила вентилятор, прилаштувала його до спини і намагалась вистрибнути з вікна. Проте вже в різних країнах світу, куди прилетів блискучий чарівник Гарі Поттер, його маленькі прихильники намагалися вилетіти з вікна на швабрі або просто на довгому патикові, за відсутністю мітли в сучасному єврогосподарстві, - само собою зрозуміло це закінчувалося плачевними наслідками. Вам це не нагадує відомі випадки з жиій, коли збуджених уявою (в стані “прелесті”) християн, диявол намагався підняти і кинути додолу. В американських в’язницях опитування ув’язнених показало: 63 відсотки порушили закон, імітуючи телевізійних персонажів, для 22 відсотків телевізор постав вчителем технологій розбою і крадіжок. В Австралії були зафіксовані випадки, коли діти, надивившись серіалів про різноманітних термінаторів і супер-героїв, намагалися вийти на шосе, і рукою зупинити зустрічну вантажівку. Зіткнення з дійсністю невіртуальною, зазвичай, закінчувалося трагічно. Гадаю, що ці наведені факти дієво посприяють теперішнім і майбутнім батькам в розумінні того, що необхідно створювати навколо власного чада чисте екологічне інформаційне середовище. Очевидно, що не метод: немає телевізора - не має проблеми. Одного разу православні батьки однієї з православних гімназій помітили довгу відсутність своїх чад після уроків. Щоб встановити, чим займаються діти у вільний проміжок часу, довелось йти услід. Виявилося, що переглядають усе підряд на екранах телевізорів, виставлених на вітрині одного з магазинів, адже у власних православних родинах “бісівського ящика” не було. Довелось гімназії докуповувати відеомагнітофон з якісними мультфільмами і фільмами, щоб направити цей процес в педагогічне русло виховання почуття християнської естетики. Відчувши прояв світла і доброти по-християнські якісної кінопродукції, дитина сама прагнутиме в майбутньому у “світлі Христовому бачити світло”.

За книгою Марини Кравцової
“Битва героев в наших сердцах”