При [Успенській] церкві з XVI ст. існувало Успенське братство — організація українських ремісників і купців. У 1586 р. воно домоглося ставропігії — незалежності від влади місцевих єпископів і тому стало зватися Ставропігійним. Слово "ставропігія" походить від грецького слова stavropigion — "поставлення хреста". Тому на ознаменування акта братство прийняло герб — хрест, встановлений на горбку. Воно було найбільшим з усіх львівських братств і вважалося "материнським" стосовно них.

Але Успенське братство постійно вимагало від уряду урівняння православних у правах з католиками, скасування обмежень у заняттях торгівлею і ремеслом. Особливо воно славилося своєю культурно-освітньою діяльністю. При братстві існувала школа з програмою, наближеною до навчальних програм університетів того часу. Тут викладали видатні українські вчені, зокрема, брати Лаврентій і Стефан Зизанії, Кирило-Транквіліон Ставровецькнй, Іван Борецький. Викладач школи Йоаникій Волкович був видатним поетом, творцем одних із перших зразків української віршованої літератури. Випускник школи Памва Беринда написав "Лексикон словеноросский имен толкование" — перший український енциклопедичний словник.