День Валентина: свято чи комерція?

Свято Валентина з кожним роком все ширше рекламується як день закоханих. Реклама закликає робити у цей день подарунки коханій людині, провести разом романтичний вечір у кафе, тощо. А що знаємо про Валентина ми?

Житія не зберегли якихось подробиць діянь цього святого за життя. Відомо, що у часи переслідувань християн у Римі було закатовано двох священнослужителів на ім'я Валентин один був пресвітером і проповідував у Римі, а другий був єпископом і жив поблизу Риму, Хто саме з них писав з в'язниці листи, закохавшись у дівчину, яка доглядала в'язнів, невідомо. Ця переписка і дала початок традиції за-коханим обмінюватися листами у день Валентина. Причому ця традиція набула найбільшого поширення у Англії та англомовних країнах.

Справа в тому, що день пам'яті святого Валентина припадає на 14 лютого. У цей день у Європі, де вже майже весна, птахи обирають собі пару. Відомо також, що у дохристиянський період на цей день припадало свято Юнони - богині шлюбу і сім'ї. Тому при поширенні християнства, свято отримало нового покровителя Валентина. У християнській Англії у цей день було прийнято освідчуватися у коханні, робити пропозицію або обмінюватися любовними записками.

Чи є це свято традиційним для України? Скоріше ні, оскільки за календарями найпоширеніших в Україні християнських конфесій 14 лютого як день пам'яті Валентина не зазначається. Більше того, сама Католицька Церква не дуже схвалює таку комерційну розкрутку релігійних свят, коли ідея відривається від духовної суті і експлуатується тільки можливість заробити на ній чималі гроші. Така доля, наприклад, спіткала свято карнавалу (у перекладі з латині це означає "прощання з м'ясом", тобто це гуляння перед постом), і частково - свято Миколая і Різдво, під час яких комерційні фірми заробляють на подарунках надприбутки. А згадайте як у нас святкують іменини Івана, Марії, Петра та інших - знаходять "винуватця" і вимагають "виставити", не заглиблюючись у християнську суть діянь святого покровителя.

Що ж може бути альтернативою для свята Валентина в Україні? Адже ідея свята кохання насправді чудова! Це несправедливо забутий день пам'яті благовірних Петра і Февронії, який припадає на 8 липня.

Історія кохання цього подружжя овіяна не тільки романтичними легендами, але й зафіксованими у хроніках чудесами. Февронія, дочка селянина, завдяки своєму розуму стає дружиною муромського князя Петра, якому вона перед тим вилікувала незаживаючі рани після битви зі змієм. Коли бояри не визнали княгині-селянки князь їде з міста разом з дружиною, а не проганяє її як йому радили. Мешканці Мурома невдовзі кличуть князя назад, тому що місто потопає у крові від боярських чвар і приймають його дружину як законну княгиню. До речі під час вигнання Февронія являє наступне чудо: на місці їхньої зупинки з ввіткнутих нею у землю паличок за одну ніч виростають могутні дерева.

Наприкінці свого життя князь і княгиня приймають постриг (у традиціях православної сім'ї вважається великим щастям померти у чернецтві - благодать від цього вчинку поширюється на кілька наступних поколінь у роду). Вмираючи, князь кличе дружину зі собою і вона йде, і помирає того ж дня. Це також є чудом, виявом милості Божої, свідоцтвом єдинодушно прожитого подружнього життя, оскільки нема гіршого покарання для закоханих, як втратити свою половину.

Петро і Февронія заповідали поховати себе у одній труні, яку вони підготували за життя. Але після смерті люди вирішили що ченця і черницю не можна класти у спільний гріб, оскільки за правилами, ченець мав бути похований на території чоловічого монастиря, а черниця - жіночого. Їхні тіла поставили у різних церквах але вранці знайшли обох у заповітному гробі. Знову поклали їх окремо, згідно з правилами, і знову вони рано опинилися разом. Люди визнали це чудом і волею Божою і поховали святе подружжя разом.

Cталося це у 1228 році, ще за часів Київської Русі, а у 1547 році (ще до церковної унії) святі Петро і Февронія були канонізовані у масштабах всієї Православної Церкви (до цього вони вважалися місцевими святими). Їхній гріб у церкві Різдва Богородиці у Муромі був місцем масового паломництва у справах шлюбних і сімейних давньої Русі. Традиція ця була забута у період войовничого атеїзму тим більше, що Муром cтав закритим містом військово-промислового комплексу, потрапити у який можна було лише за спеціальним дозволом.

Чи не настав час сьогодні згадати осяяне коханням слов'янське подружжя, яке явило світу приклад істинної любові і, можливо, на щастя, не стало жертвою любовної індустрії.

Галина Пошаренко